Народився 05 вересня 1948 р. на Дніпропетровщині. У 1966 році закінчив з відзнакою Дніпропетровське державне театральне училище. Після закінчення керував народним театром на Житомирщині. Служив в лавах армії. В 1974 році закінчив театрознавчий факультет Київського державного інституту ім. І.К.Карпенка-Карого. В 1978 році закінчив аспірантуру цього ж інституту. У 1988 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю «Театральне мистецтво» (тема «Театральний процес на Україні і критика 70-х років»).

Впродовж 1988-2003, 2006-2008 років працював у центральному апараті Міністерства культури та мистецтв України на посадах старшого, провідного, головного інспектора відділу театрів, головного редактора репертуарно-редакційної колегії з драматургії, головного спеціаліста-головного редактора, начальника відділу-заступника начальника, в.о. начальника Управління з питань мистецтв, начальником Управління мовної політики. Одночасно з 1976 по 2000 роки – старший викладач, доцент Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К.Карпенка-Карого, де викладав курс історії театру, вів семінар з театральної критики. З 1976 року – член Українського театрального товариства (згодом – Національної спілки театральних діячів України), з 1985 року – член Спілки журналістів України, з 1997 року – член Національної спілки письменників України. З 2001 року по 2005 - професор Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва, де викладав власний авторський курс «Авторське право». З 2006 року – професор Київського національного університету культури і мистецтва (КНУКіМ), де викладає курси «теорії драми» та «історія образотворчого мистецтва».

В.Неволов є також автором низки публікацій в мистецьких альманахах, часописах, збірниках,ЗМІ, автор 7 (семи) оригінальних п’єс і 25 (двадцяти п’яти) перекладів п’єс різних мов, понад сорока сценаріїв, за що був удостоєний державної літературно-мистецької премії імені І.П. Котляревського (2000).

Очолював і був членом журі багатьох міжнародних і всеукраїнських театральних фестивалів, конкурсів читців. З вересня 2005 року – завідувач лабораторії народного мистецтва Українського центру культурних досліджень Міністерства культури України, проректор з наукової роботи ПВНЗ «Інститут екранних мистецтв імені Івана Миколайчука», директор Героїчного театру «Пам»ять».

Заслужений діяч мистецтв України. Одружений. Має двох дітей та двох онуків.

Захоплення: театр, драматургія, телебачення.

Основні праці В.Неволова з культурних досліджень:

1. «Рухома естетика» в сучасній періодичній пресі» //Театральна культура. - 1984. - «Мистецтво», Київ. - № 10.
2. Виховання школярів засобами театрального мистецтва. – Київ, 1996, С.20.
3. Про деякі тенденції розвитку сучасної української драматургії. //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2001. - № 1, С. 70-76, № 2, С. 90-96, № 3.
4. «Класика сьогодні на українській сцені». // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2002. - № 2, С. 56-64.
5. «Ревізія сприйняття. Погляд на вітчизняну сцену у новому столітті». Профспілки України. – 2002. - № 3. – С. 76-79. (вітальня музичного театру).
6. Одвічний рух козацтва в часі… (історія сценічних прочитань «Енеїди» І.П. Котляревського). //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2003. - № 4, С. 57-63.
7. «Одкровення від Дзекуна» (рецензія на виставу Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка «Великий льох» Т.Г.Шевченка). //Літературна Україна. – 2004. - № 6. – С. 4.
8. Галина Яблонська. Світло таланту.// Великі українки.-К..2010. С.380-382.
9. Тенденції розвитку сучасного сценічного мистецтва в контексті розмаїття культурного простору України // Культурна політика у контексті етнокультурного розмаїття України. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 29-30 вересня 2010 року. – Київ, 2010. 0,25 др.арк.
10. Радость встречи друзей. – «Известия» (Москва), 18 жовтня 2010 р.
11. До питання про трипільські джерела космогенних образів кола, ромба і дерева життя як основи образотворчої мови душі українського народу// Традиційна культура українського народу в ХХІ столітті: стан та перспективи розвитку, проблеми державної підтримки. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції « Народознавчі студії пам’яті Василя Скуратівського» 21-22 жовтня 2010 року. – К., 2010, 0,25 др.арк.